укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.11.01
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

***

Перевод с украинского из Сергея Жадана

Наши дети, Мария, растут будто трава:
рабочие ладони, стриженная голова,
с утра ждут на остановках, неприкаянные пираты, –
временный адрес, да и страна-то  едва  жива.

У них свои страхи, они блюдут свой закон,
не ждут перемен, любой запрет им смешон.              
Какие, мол, перемены могут быть в том, чего нет, и
какие запреты могут быть во времена похорон?

А вот твой сын , Мария, - я слышал об этом сам,-
видит знаменья, разные творит чудеса,
о том, что сила в любви, твердит нам упрямо,
так, будто от любви пала на травы роса.

Говорит, что любые законы суть чепуха,
что все наши страхи призрачны словно снега,
что все враги появляются лишь потому, что
мы сами  ведем себя,  будто ищем врага.

Но мы ведь сами всегда знаем своих врагов.
И знаем сколько их снует вдоль берегов,            
сколько их трудится на наших заводах,
сколько  просит о милости наших богов.

Кто их привел, скажи, на наши поля,
и с какой стати   их терпит наша земля?
Почему наши дети, скажи, должны смотреть на
их аусвайсы -  с какого они корабля?

А твой сын зачем-то всегда между чужих,
объясняет им из каких рычагов и пружин
составлено небо над нами сегодня ночью,
воспитывает их детей, улыбается женам их.

Не может, говорит, быть чужих там, где такая тьма,
где полгода кряду льют дожди, а полгода зима,
чужими, говорит, делает нас гордыня,
она сама нас находит и убивает сама.

И вот потому наши дети передать просят ему:
пусть в свою отсюда убирается тьму,
и пусть вместе с ним убираются чужестранцы,
все, кто верит ему, не поймешь почему.


Пусть забирает с собой все их книги, свитки, холсты,
пусть забирает ромеев, выводит их за мосты,
муфтеев и рабинов, книжников и провидцев –
пусть выводит отсюда, если есть куда их вести.

Иначе мы в небо пустим  тяжелый   дым, а
потом сожжем их будки и молельные их дома,
горькие синагоги, хрупкие минареты, -
места, на которые у нас не хватает ума.


Пусть их уводит и пусть сам впереди идет,
и пусть начала новых пожаров не ждет,
пусть помнит, что каждый оставшийся с нами,
все равно свою смерть в прибрежных волнах найдет.


Пусть забирает отсюда всех этих людей,
пусть тешит их какой-то из собственных идей.

Пусть вернется со временем, спасти чтобы
если не нас, то хотя бы наших детей.

2014

Сергей Жадан

* * *

Наші діти, Маріє, ростуть, ніби трава:
чорні робочі долоні, стрижена голова,
зранку стоять на зупинках, неприкаяні, як пірати, –
тимчасова адреса, країна напівжива.

Мають свої страхи, шанують свій закон,
не потребують змін, сміються із заборон.
Які можуть бути зміни в тому, чого не існує,
і які заборони можуть бути під час похорон?


А ось твій, Маріє, син говорить дивні слова,
бачить різні знамення, чинить різні дива,
стверджує нам уперто, що сила в любові,
так ніби саме з любові росте трава.

Говорить, що жодні закони не мають ваги,
що всі наші страхи примарні, наче сніги,
що вороги між нас з’являються лиш по тому,
коли ми самі поводимось, як вороги.

Але ми самі знаємо своїх ворогів.
Знаємо, скільки їх снує вздовж берегів,
скільки їх працює на наших заводах,
скільки їх звертається до наших богів.

Хто їх привів, скажи, на наші поля?
З якого дива їх терпить наша земля?
Чому наші діти, скажи, повинні дивитись
до аусвайсів їхніх – хто вони й звідкіля?


А ось твій син чомусь завжди поміж чужих,
пояснює їм із яких важелів і пружин
складається небо над нами цієї ночі,
виховує їхніх дітей, сміється до їхніх дружин.

Не може, каже, бути чужих там, де така пітьма,
де пів року тривають дощі, а пів року – зима,
чужими нас, каже, робить наша погорда,
вона сама нас знаходить і вбиває сама.


І тому наші діти просять переказати йому:
хай забирається звідси в свою пітьму,
і хай із ним забираються всі ці чужинці,
всі, хто вірить йому невідомо чому.


Хай забирає всі їхні книги, сувої, листи,
хай забирає ромів і виводить їх за мости,
муфтіїв і рабинів, книжників і провидців –
хай виводить звідси, якщо має куди їх вести.


Інакше ми пустимо в небо важкі дими,
спалимо їхні базарні будки й молільні доми,
їхні гіркі синагоги й ламкі мінарети,
всі ті чорні місця, яких не розуміємо ми.


Хай їх виводить і сам забирається теж,
хай не чекає початку нових пожеж,
хай пам’ятає, що всіх, хто залишиться з нами,
ми все одно топитимемо вздовж узбереж.


Хай забирає звідси всіх цих людей,
хай тішить їх якоюсь із власних ідей.

Хай повернеться згодом, щоб врятувати
якщо не нас, то хоча би наших дітей

© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні