Налийте, мила пані, гальбу пива,
Холодного, щоб скло аж запітніло!
Бо добре пиво то є справжнє диво,
Однак же пити треба його вміло!
То є секрет на рівні генетичнім,
До цього, правда, хочу я додати,
Той, хто до пива ставиться скептично,
Того секрету вік не буде знати.
А він простий — вмочивши вуса в піну,
Щоб запах хмелю носа зміг дістати,
Роби ковток, десь гальби на третину,
Передихнув і... можеш раювати!
Вливаєш в себе це питво чудове
Спочатку так, щоб спрагу втамувати,
А потім п’єш так, що втрачаєш мову,
Й тебе від пива вже не відірвати!
Чим більше п’єш, тим більше його хочеш,
І все тобі здається, що то мало.
Отак би пив від ранку і до ночі,
Якби робота пить не заважала.
А те, як вигляда воно красиво,
Лиш чоловіки можуть оцінити...
Налийте, мила пані, гальбу пива.
Нема проблеми — пити чи не пити!