О Боже...
Люди...
Як писати вірші?
Із тіл незгодних - нате вам "шашлик"...
І кожна днина - плачна, нижча, гірша.
І янголи з чортами відійшли...
Нема їм що робити - в цих містах.
Жде Україну розквіт? ниций крах?
Жирують, аплодують "патріоти"...
Свобода - найпринадніший наркотик.
І моляться у храмах, у квартирах...
З нас кожен...мов бляшанка в мегатирі.
Нема захистя... Спас не за горами.
А в тих шматків з Одеси - діти, мами...
Хотіти єдності, кричати озвіріло...
Душа Вкраїни хвора, звабне тіло.
Чужинці підступають... Очі хитрі.
Тьмяніють позолоти, цілі, митри...
І я знімію.
Українка. Ваша.
Мене лякає США, Європа, Раша...
Ви так розмріялись про пундики, хосени,
Що здатні гризти хартії та вени.
Ви лементуєте про межі та любов...
Були б єдині - смерч би не зборов.
...а так - по гілці, дошці, порошині...
Були народом.
Хто ж ми, браття, нині?


03.05.2014



* Коли говорять гармати, музи вмовкають (крилатий латинський вираз).