Стріла, ропуха, птах -
                      це данина,
          не тим,
          до кого втрапили,
          а - нам,
з вимоглих нетрощів,
що нутрищем гельгочуть,
                    гуркоча попелом:
- дай долі силу, синку!
- так, я дам!
Де б не лягла стопа,
де б доторки не бранні лонью,
                   то - все її,
бо ж ніде правди діти,
              що не відтята
                        повінь-пуповинь,
   від розіп'ятого навхрещу,
        пригоща тим і тим -
        м'язова казана…
Ми жиємо на пагорбах,
               що всім на оболонь
                    гартує здвижень:
    лягаємо в нього,
    й - рости, собі, курган;
мы - лінники прасвітня
                  догляду та заповіту,
однечке, що в руці тримаємо
                           з народження -
                             пір'їна,
                   тому, що:
              прибули до раю цього,
                                      зграба гриву;
                           тому, що…
              За ним кортить
                         в корогвини гаївни,
              із ним-лишень,
                 в усе поточення -
              струмить стрімла!..



.