Не сумуй... Не сумуй!
Бо зима твоя дуже далеко!
Юним листом зеленим ще мріє твоя далина.
Тиждень тому всього у гнізді поселились лелеки
Й коломийки веселі співає щаслива весна.

Не журись... Не журись!
Глянь як зорі спалахують дружно!
А день гарний який! Та ще й довший, мабуть, за життя.
Опирається вітру пшеничне колосся так пружно
І радіє душа цьому світлому святу буття.

Ти не плач... Ти не плач!!!
Дощ пройшов, то від нього краплини.
Жовтий лист у блакиті он золотом як виграє!
То не є сивина, а легенький лиш вранішній іній.
І пестливі слова промовляє ще серце моє...

А зима... Що зима?
Вітри носять сніги за віконцем
Й візерунки на склі так нагадують райдужні сни.
Притулися до мене, зігрію тебе, моє сонце!
Адже всього нічого залишилось нам... до весни.