Зберу я денні почуття всі у торбину,
Та, зав’язавши, у куток її закину.
І тих торбин у мене дуже вже багато!
Куди не гляну, скрізь лежать, їх повна хата.
Та з почуттями спать лягать — воно негоже,
Бо відпочить напруга дня не допоможе.
Я рано вранці відберу мішечок кращий,
Засуну руку і візьму шматочок щастя.
На день в кишеню покладу — хай зігріває.
І вам по крихті відщипну, в кого немає,
А в кого щастя є своє — теж хай дістане,
Бо скільки б його не роздав, менше не стане...