Утаємничене оточення бійцями предківських портів Криму. Дотепер кожний день світ овидами в’яже Чорне море. Демон глядить найненависнішу війну між Україною і Росією. Сьогодні без уяви, ні чим заряджати іржаві рушниці миру. Невідворотносте, господаре живих машин, не варто подвигів! Навколо розумних і непереможених воріт військових частин стоять, насупивши брови, боги смерті - пихаті агресори. Чумацький шлях перекритий зеленими спецназівцями. Весна в Криму. Райдужні сади над війною. На бійцях пітніє шкіра бронежилетів. А чайки, як святі, літають. Стирчать на спецназівцях шоломи, наче черепи смерті. Мобільні і окуляри на лобі, чекають на зустріч мін з Ульяновську. Над штабами ВМС літають залізоголові птахи. Умертвлена душо, ти не невмируща, не толочи тільки хліб. Я відгукуюсь совам, як вірним Вітчизні до останнього подиху. Геть сичі з Чумацького Шляху, летіть собі веретенами моря, обтягуйте свої рибальські сіті в прозорому Азові. Замкнутий часу-тубільце, не мерехти в очах трикольорами. На прадавніх могилах Криму порядкує вітер Титана. Оранжева чудесна дудка перелякала заїжджих. На чорній, зореносній землі немає зречень волі. Лютують муштровані з бантиками між людьми. Білим сонцем перезолочена шапка-невидимка зека. За чорну чашу украденого білого вина з Коктебелю чужинці літають змією над грязями Євпаторії. Демоне ненагодований, я – русич, а не ординець. У мене пророча сила слів, дай повернути назад силу твою. Холеро з північного сяйва, анімуй ненависть свою. Отямся! У Вологді та Суздалі злиденні діти твої. Кручі кримські укладені валунами з віщунськими замовляннями. Витвори моря літають на килимах з первісною райдугою. Над вогнищем небесної сотні літає матір міст Руських. Знахарські знадоби у скороходів-чобіт козаків, - Яким будеш, Криме? - Не питай, я солоний весь. Багатющі знаходи відунів розвіяні на Чорному Шляху. Цар-Пращур родючого безсмертя піднявся над Айюдагом. Свароже, яскравий, пожертвуй молочними кістками заради миру, а не живими дітьми Криму. Дажбоже, сміливий, знахаруче колодязний, дай Криму живої води, а не гіркої водяри. Стихіє, Хорсе, дивовижні рамена джерел твоїх, дай мудрості генералам, що мають дітей. Працелюбна Мокша, знайди наснаги у висохлих криницях. Закликай визволителів не визволяти наші душі. Ілюзіє, забери свої чарівні прядки, забери золоті веретена, Крим чекає Білих Лебедів на свої зелені принади. Дідько, пожертвуй трійко великих вепрів з дев’ятьма червоними півнями чужакам-офіцерам! Винось, караїме Джаміле, на таці охоронцям та вартовим неостиглі короваї. Військовому аташе подаруй підкову. Будителю здорового глузду, утвердь мир між братами. Заздрість, остерігайся братовбивчої війни. З’являються в оточені діти і матері біля захоплених частин. Уявна смерте, тобі під силу все здобути, не здійснись. Воскресни дружбо, давай без іронії визнаємо правду. Будьмо! Навіки будьмо обережними і уважними. Начала добрих слів у татарських дітей назавжди. Живий, мій Криме, у вищій силі слів засіяні золоті зерня. Живи! Шукай! Щедруй! Орай! Засівай! Збирай урожай! Війно, не ворожи на хрестах братських церков. Усіма голосами Криму запліднене зерня любові і миру.
|