Залізобетон на майдані.  
Звільна ночували, і проклинали.
Звільніть дорогу!..
Угамуйте  страху очі…
Де затискач? Не зволікайте.
Пожарище з вогнем.  
Забронзовіли серця печією.
Зробіть коридор! Швидка!
Лікаря і швидку до палатки!
І  ноші легкі під соколами!
Кругом смердючий дим роздирає очі.
На сході сонця  чорні  кирзяки.
З ночі  окаті беркутята сержанти.
Біда майданіє. На рогах зрада без паніки!  
Відважні медики біжать  на Інститутську.
Люди добрі! Заріза! Господи!!!
Ці  знічуючі ноги стали дибки.
Знов обстріл із засад. Дикі кулі.
Не кип’ятись, ой,  Боже  збережи...
Фільмують засмалених побратимів.  
Захололі  блискавки  на греблях бійців.
Чого ж ти очманів велетень?!
Витягуй виснажених силачів.
На мене не ждіть,  – стараюся востаннє.
Домисли згорають  у крові.
Очуманіли у  куряві журавлі.
Зганяю  ушкоджених   на майдан.
Лежать поцейбічні і набрякають!
Зачищають  квартал,  і споруди...  
відстрілюють   в бронежилетах.  
Затрясся від смороду.  
Кричу  чорній  юзні: «зека геть!»  
Затхнулася  сестричка заплакати.  
Халепа – звела дух.
Люто зимує чорний четвер.
Закопчений Тарас на варті із брудної  барикади: води!!!  
В засаді снайпери хліб жують і заряджають гвинтівку.
Гоноровите одкровення  читає   Заповіта.
Усі  охочі, як наврочені і непокаянні, стоять під вогнем.
Кулі  здалека прилітають.
Тримаю оборону на Прорізній.
Із кабінету  міністрів цілять  в голови студентів.
Зарощують кров’ю бруківку.
Хутко шаріють очі, зирять потвору.
Морозна лихоманка охоплює тіло щитами.  
Куля влучає в шию і одразу на виліт.
Віра в очах коптить,   задихається молитвою.
Зреклась  не згоріти вщент на майдані.
Просять мішків для бруківки і воду для медиків.
Снайпери під зливою відстрілюють побратимів.
Не виходьте. Ані,  біжать під щитами. Витягують вражених.
Бійці тримають позицію під  охороною,  оце  хакі.
По правді   доля з нужди.  Потрібні медики.
Затемнення очей на Хрещатику. Останній рубіж.
Застава майдану затерпла  біллю тіл.
Догорає будинок профспілок. Зносять загиблих.
Запинається батюшка. Штурхає хрест  і глухне.
Високі барикади  тримають межі України.
Заціплений майдан перехоплюється ґвалтом.
Сто тисяч в очах прапоріє. Дірявлять  дерева кулі.
Остання хвиля за «Правим сектором» зїкнулася..
Від спротиву осікся вигук і серце моє без ґудзиків.
Грає  зі зброєю акорд під вогонь. З поверненням
з побоїща невпізнаних  побратимів. В очах жарини.
Ура побороли!  Я отруївся! Змарнів, знепритомнів.