ВІД ЛУКАВОГО

Трамвай деренчить, наче бабині ночви.
Завершимо вдома події доби,
Покинемо справи побічні, поточні
І нумо розштовхувать плечі юрби.

В такій штурханині – не їдь, як не любо,
Якщо не подужаєш міні-бої.
Емблема “Мак-Дональдза” коренем зуба
Зловісно висвічує болі мої.

Пройшли ті часи, коли місто лякало,
Від зблиску реклами тікали чимдуж.
І навіть євангелії від лукавого
Уже не відлякують зморених душ.

І жодна оголеність зір не шокує,
Ні мат, ні лихого формат кулака.
Та щось зазирнути туди провокує,
Де знічено втуливсь у безвість Лука.

Обшарпаний бомже, не дай тобі Боже –
Побачить кондуктор – і вижене геть.
Апостоле, вибач, не тут твоє ложе,
Кондуктор тут біблії апологет.

Релігія вбогих – безруких, безногих,
Безликого натовпу броунів рух.
Несеться трамвай, схарапуджений огир,
Крізь лави стовпів без хрестів і без рук.

Чи нами вже грубу землі розтопили,
Чи хтось нам до себе не дав дорости?
І душі закляклі, німі й остовпілі, –
Ти вже їм пробач, зрозумій і прости.