Ми з тобою брати. Одне лиш Розділяє тебе й мене: Ти при зброї, а я при правді, Та різниця оця мине. Бо твоя закінчиться служба, Ти повернешся в рідний дім Та дітей твоїх там не буде І любові не буде в нім. Бо втечуть, розбіжаться діти По чужинах – у вільний світ. У тюрмі не захочуть жити. Але ти її стільки літ Розбудовуєш. Це твоїми І руками, й талантом він Робить зоною Україну, І не може ніяк без війн. Він команду дає: «Не думай!». Тут ніхто не зарадить нам, Бо отой, що будує тюрми, Не збудує ніколи храм. Ми з тобою брати. І завтра Я зустріну тебе не тут. Подивися у очі – правда, Що у них промінці живуть? Я не вірю, що ти сьогодні Будеш бити мене. Присядь. Ми замерзлі такі й холодні, Але очі горять. За п’ядь Перемога уже. Я вірю, Що потрібна вона й тобі, Бо і ти не хотів би жити За решіткою. У юрбі Онде, бачиш? Отам, де діти. То мій син. А твоя дочка Може поруч із ним сидіти Лиш на волі. Зніми з гачка Свою душу. Зніми шолома Тут не хоче ніхто біди. Без вогню не горить солома. Хочеш хліба? Візьми води. Я готовий ділити нині І з тобою усе, що є. Вогник волі живе в людині. Не чіпай його – це моє! Тут немає злочинця, брате. Побратими і сестри тут. Тут серця відкривають навстіж І надією всі живуть. Ну а ти?... Ти тепер на службі Ти не хочеш втрачати благ. Але, навіть якщо ти вдариш – Мусиш знати, що я твій брат. 09.12.13
|