Невігласи! Європу їм повчати!
Хреста і зірки зниклої раби.
Поблажливо всміхається Хрещатик -
червоні, чи пекельно-голубі?

За пастором, струмочком, як курчата.
Джерела знань замулені сміттям.
Але чимдуж волають дзеленчати:
"З налигачем слов*янства - в майбуття"!  

На пузі з красномовними хрестами,
з іконами в підлесливих руках.
Хто більше у сміттєвій справі тямить,
тому до маршування не звикать.

Нема куди взірця ліпить печатку,
тавро на неприхованих місцях.
Залишилось на органи гарчання,
що славлять душку Сталіна - отця.

Розвіявся на попіл вже месія,
та чорні не відбілені кістки.
Плітками загазована Росія,
від щедрості будує нам пастки.

Гнучкими батогами кличе в гості
і лайкою брудною звеселя,
аж дибки наїжачилось волосся,
за стовбурі ховається гілля.

Оця лише овечо-зграйна проща
повзе до"брата" - чобота лизать.
Сатрапа лик символізує мощі
і важить, як перепустка, ще й в зад.

Мені не вистачає навіть злості
це дійство повноцінно змалювать.
Подякую я неохрестоносцям,
щоб з розумом дружила голова.

Щоб з першої добірливої проби
прокласти Україні вірний шлях,
бо серцем ми давно уже в Європі -
вступити заважає переляк.