В гнізді, осереднім квітцем,
           лишайним на камінні,
буланий гамаюн куман-степині,
                       не так простяг,
                                 як розістлав
            гранові зерна,
зірчасті лозяной ласки вмінням;
           на говірку та клокітках
           збагач осьмисторонь
стягнувши з вітру під шкурінь,  
                 корнявим жмуттям
                 мережиний,
послав підкласти зародьки іскриць
                        в усі ямці,
                        на всхідьмиці,
відсіль-синчата на підсів чужиням;
         собі, в язиці різні -
                   розголос долиння...
Всіх іменців до нього причепилася
                             лушпа,
      інгульське ластовиння;
      подсохлі -
злуще в перегній ,
        за першого ж
            пір'яна струсу зілля ...
Він - не беспам'ятько,
      як може вдати ся,
      бринистий нашвидку;
лиш спомінь, мізть його -
                   в ступочих
                   та цеглистих гриднях:
     слини пальцю,
     гортай розгорнячи сліпцю,
                так вгледиш,
                розум наперед:
     що пряжене,
всяде - не навстіж скриня;
          бо накладає гуща побулонь
хитючих порослів тіньочі
            вчиння...