БУМЕРАНГ
  (або СІЗІФОВА УКРАЇНА)

Ще вакцину таку не знайшли, аби "ПРОТИ ТЕБЕ", -
Я б тобі всі каміння коштовні до ніг принесла.
Є у трав на горі цілий дах із крилят Ереба,
Є сліди, по яких не пройдеш  всі дороги до плеса.
Ти заглянь свому камню в пусту  роговицю ока, -
як душа його спринтерська над потом співа.
Бо ти виміряв землю солоним кривавим кроком,
й обертаючи кулю земну, - ти у вічність вертав.
Ми ж , АЛЬБЕРЕ, дійшли до цієї долини підтюпцем,
замісивши стежки. Поміж мертвими і живими
я викочую ГОРУ, неначе могилу яйцем,
та вага ноші більшає й більшає дат на спині.
Як хірург свою кров, завязавши у вузлик вічності, -
операція цих висот - моє щире зізнання:
сам процес "ВИДИРАННЯ" - НАСОЛОДА на зло ПОВИННОСТІ, -
і я вкотре влаштовую з каменем спуско-змагання...
А чи вистачить душам по вітру розвіяних кроків?
Мов закушені губи, співпали небо й земля…
І викочує ранок рани по всій бурштиновій Європі,
Україну, закуту у камінь, виношую в собі я