Йому – п`ятнадцять, їй – під сорок.
– Кохання, – впевнюють народ, –
Не відфутболиш, наче корок…
Він заробля на бутерброд.
Аж трійко діток народила…
Синок посинів, у землі.
На дворищі могилку рили.
Вона і Єва, і Ліліт…
Смаглява, груба, ще й вусата.
У неї батько – із циган.
А що ж хлопчині каже мати?
Мо, розжене цей балаган?
Та ні, сміється:«Я – не проти.
Нехай живуть… Я – в стороні».
Не дочекаються у роті:
Юнак – на шлюбному коні…
І в груди б`є себе затято,
І відвойовує жону…
А я дивуюся уп`яте,
За що він любить – не збагну…
Дітей плекати хоче тато,
Їм дасть підгузник, цукор, чай.
Іще б довчитись – небагато…
Хлопчино-дурню, вибачай!
Яка любов?! Тваринна похіть.
Та як ти гладиш їй литки…
Це все – в Росії…
                          Лине «хохот»…
Малахов…
                Студія…
                              Тьотки…
Одні лящать:«Занапастила!»;
А інші мріють про інтим…

Дід Молох
                стеле
                          вутлий килим –
Для двох гусей, що спалять Рим…