"Епітафія заздалегідь"
Я скупаний в п’яти річках,
в радянських п’ятирічках тертий,
тож, мабуть, лишусь у віках,
хоч безіменний, та – безсмертний.
"Оптимізм покаяння"
Я видихнув із себе всі слова,
яким боліло в серці, –
легше стало:
хай котиться повинна голова
із-під меча
під сонячне орало…
"Споконвічна рівновага"
Серпнева спекота – серцева недостатність
(недостає йому взаємності, либонь…).
Ненавистю кипить
шовіністична стадність –
в інтимності й цноті
притлумилась любов.
"Штучний мажор"
Що не день, то сумніші новини
на сумне сиволіття моє,
але диктор їх так подає,
ніби в нас чергові іменини
й нам сторіччя зозуля кує…
"Передчуття апокаліпсису"
Я бАтьківщину втратив назавжди.
Сьогодні я втрачаю Батьківщину.
Вчорашній друг мені стріляє в спину
і перед смертю не подасть води…
"Що за дивна країна!"
Що за дивна країна
від Сяну до Дону,
де кульбаби
єдваби
на трави
обтрушують,
де "злодюги в законі"
не знають закону
й відповідно до цього
його
не порушують!
"Ділери, кілери…"
Доки ще гроші в державній є касі,
а безробіття зростає в прогресії,
будуть з’являтись відкриті вакансії
на невідомі суспільству професії.
"Калейдоскоп"
Пропали десь "гіганти політичні"
(а я сказав би: хлопчики публічні) –
колись при Кучмі купчились – величні,
теперки – обезкучменно-трагічні.
"Воно, звичайно"
Воно, звичайно, й ми не без гріха –
стількох месій затюкали
й пророків,
ніяких не засвоїли уроків,
бо мудрі вельми...
Нам би пастуха!
"Іронічний верлібр"
Я народний поет,
оскільки
у найглибших народних глибинах
непримітним живу самітником,
і хоч плаваю на мілкому,
так зате не боюся втопитися
в океані бурхливої слави.
"Київ, теленовини"
Після спекотного дня –
сутінки і прохолода…
РізноколІрний Майдан полиняв:
втома? зневіреність? згода?
"Кому що"
Хтось над мішком тремтить
з нечесними грошима,
комусь круте авто
дорожче над усе,
мені ж болить душа:
вона ж бо не машина,
її ж бо від тривог
за все святе
трясе!
"Вір самому собі"
Не потурай сумним думкам
про сліпоту, яка чека
тебе вже невзабарі,
і вір своїй руці,
яка
не схибить в борозні рядка
із олівцем у парі.
"Іронічно про себе"
Не досягну верхів
і не дістану
зірок –
я Низовий лише
Іван...
Та хто завадить литися фонтану
ізнизу вгору?
Я і є фонтан!
"До створення всіляких коаліцій"
Не згоден ні на жоден компроміс
з позицій зі своїх опозиційних!
Про розріз не скажу,
що це – надріз,
а про розрізане –
що це єдине ціле…
"Обридло все"
Вікно у світ – обридлий телеящик –
для мене вже не світиться давно…
Дивлюсь через проплакане вікно
на те кіно, де все звелось нінащо,
й боюся, що мені вже все одно,
в що виллється сюжет цей непутящий.
"Мудрість невесела"
Жорстока справедливість:
я старію,
за молоді розплачуюсь гріхи,
давно похоронив інтимну мрію,
вже сам себе любов’ю не зігрію:
амбіції звелись на порохи
й засипали вулканну ейфорію.
"Жаль мені"
Душі цнотливої
безмірно жаль мені
на схилі віку,
в цю годину скверни
й брутальності –
ніщо вже не поверне
чуттів пречистих
в їхній первині!
"Часу не вистача"
На все про все часу не вистача –
крізь пальці протекли Дніпро й Сахара...
Поволі догора, спливаючи, свіча,
і в сутінках загуслих, мов примара,
міріє сутність, обриси втрача...
"Лжеприсяжникам"
Присягали
й так легко ламали присягу
українському Тризубу, Гімну і Стягу...
Гей би раз,
на похмілля,
ранесенько вранці
"Конституцію" Орлика
почитали
"обранці"!
"Свою душу трясу"
Свою душу трясу, мов грушу,
щоб звільнилась від звичок-гниличок,
щоби дух здичавіння вичах
в найтемніших куточках, –
мушу
мордувати,
бо їй не личить
забувати духовність бувшу!
"На віків переправі"
Агресивна нікчемність
пішла на реванш,
і запрагла бездарність
купатися в славі...
Пересолений вкотре
сивіє Сиваш
на узбіччі епох,
на віків переправі.
"Підбиваю підсумки"
Які ще підсумки?!
Сума –
напівпорожня:
хліба й солі
для прожиття в ній ще доволі,
та волі справжньої нема...
"Тиха вода"
Впроголодь і впрохолодь
праця – насолода:
все козацтво низове
повстає і греблі рве
тиха вода!
"Живу надією"
Миє прожилки чиста роса лопуховому листу –
первозданне начало начал проступає назовні.
Ранок руку мені подає променисту
зі сльозою надії на теплій долоні.
|
