Павло КричевськийПрощание Ігор Федчишин (Борода)
2013 Прощання Нехай вибачать мене наші чарівні жінки - попробував заглянути їм в душу. Змійкою у ніч твій потяг відходив "Дочекайсь мене!" - твій погляд говорив, встиг поцілувать, застрибнув у вагон і гірке "прощай" скувало в біль перон. Знову туги шаль, сивая печаль помахом крила плечі обвила. Знов розлуки щем разом із дощем тіло холодить. Як без тебе жить? Я стояла там допоки світлофор не загородив до тебе коридор, поки стукіт рельс і твого серця стук нотами плів дощ в симфонію розлук. "Повертайсь, прошу!" - душі безмовний зов "Перестань!" - дощу промовила любов - "Я умію ждать, а Бог - наш оберіг!" і далеке "Так!" доніс гудок доріг. © Павло Кричевський |
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автораУ випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.