мовою птахІв, з собою самотою...
 співаків й поетів, — любою порою!
                                                                      знайшов слова голос, і шліфує в звуки...
                                                                      недарма ж природа відплескує руки!
 з крихітних талантів голодні, — та п’яні...
 в горлятках манюніх сопілки, оргАни!
                                                                      до серця од серця ниточки, і рухи...
                                                                      од краю до краю — співочії; слухай!
 на мові пташиній, зо світом єдиній...
 бач, спішить весна, й пряміша їй дорога! [пряміша(є) = выпрямляется!]
                                                                      то задля живого: від нас — аж до Бога...
                                                                      а й мова всесвітня злетиться до квітня!