ПІД РУКОЮ ТВОРЦЯ ОСІНЬ... осінні днини н е н а ч е г л и н и... води бракує, з е м л я н у д ь г у є... в небеснім прузі, гончарнім крузі... невтомні Р у к и, й вічні Ї х Р у х и ======================================================== ВІТЕР, НЕБОМ Й ГОЛОВАМИ ВІТЕР... — а малюночки вже жовтневі! сходить з лиця краса осіння, і дощ змиває, — аж до суму; а вітру сходять з рук гоніння: листочка кожного й парфуму... й усіх пташиних душ, до неба: а що безкрилеє, — тим греба; лиша дощам на самі сльози, собі ж шука — метаморфози... о, — він літатиме, нівроку! стрімко! захмарно! а високо! і заманеться йому, всвище, — і замахнеться на найвище... — ні! — бо зима його нагріє!.. ======================================================== ОСІНЬ – НІЧ - ЧЕКАННЯ... осінь у холоди вбралась, панною; і – запишалась... лежить вітер при дорозі, дрижить так, чи у тривозі... поналивано туману: на халепу, на оману... і заціпилось, заклякло; незворушньо, темно, блякло... світ в льодЯному намисті, в паморозно-блідім листі... в росі, паморочнокосі, трави полягли без слави... бо немає, – ще гуляє, – те, що темряву страчає... то дрімати, чи вставати; хоч навпомацки, літати... най світає, не чекає, на своє хутчіше має... потерпає усе в світі: бути хоче в леті, літі... сонечко, дерися вище, – над містичне, у провіще... врешті-решт, ледь-ледь, сві-та-є... – Є!!! ======================================================== ОСІННІ ПРОВОДИ? осінь на осонні сонно кисне... [осоння — незатінене місце, усвітлене й зігріте сонцем] біла фусна мушка залітала... синь — сінь, сіна дух змокрів, і висне... [сінь — у вівтарі над престолом дашок] о-сінь... зовсім сивою вже стала... ======================================================== В НАТУРІ, ТЕЖ МАЛЮНОЧОК... врахуй, Підрахуй!! переходять дощі в сніг, а красОти, та на багно... час пристав*; о, знов побіг? [пристав = утомився...] бо не бігав уже давно! в білий день вростає ніч: зжато жито — плати мито? пихА темна, ясна ж річ! й пика влади ще не бита... до зими би все успіть: не червона щоб, а біла! хижа хіть дійшла жахіть... то душа — підніме тіло? ======================================================== ЗАПИТАЛЬНЕ... а маєш свій камінь, наріжний? [не в пазусі, ні, — зовсім інший!] ба, носиш під серцем пульс ніжний? [бо злий, він тобі й собі — гірший!] в надіях — небесна є частка? [й земную ж ніяк не обробиш!] ця хатка твоя, — скраю, — пастка? [й сам пустку довкола розводиш!] хоч маєш, до серця, ще й душу? [п і с н у ю с е р Е д и н у с а л а!] чи в Людяність котрогось — зрушу? [і б у т и Л ю д и н о ю — мало!] ======================================================== УКРАЇНСЬКЕ ПО-ВАВІЛОНСЬКИ... наторгувалися собою: і попит був, і крам! народе, рідний, що з тобою: ти вже й не ти, й не храм... а на горбку весь вік царюють: немов то аж гора! із купи вавілон будують: та купа та з гімна... – й лунає гімн: всім гімнам гімн! ======================================================== НЕСПОКОЮ МАСА!.. ...без сорому в храми чи вІйде, хто вірить? до тями, – із ями?? – одразу ж намірить??? ...у гідність – з невір’я! на волю, зі стайні!! сей мир – перемир’я; й обоє запАльні!!! ...кому самостійність? чия незалежність?? бундючная вольність, захланная зверхність??? ...з народу пре пінне! з людей – щонайгірше!! вагу їхню зважить на вилах: не віршах!!! ...якого вам чАсу? чекайте: й цей дІйде!! і здвИгне ж всю масу!!! а з того щось Вийде... ======================================================== ДАЙ, БОЖЕ! — ПАСХУ ЧЕСТІ Й ГІДНОСТІ!.. ...Висока Мета нужденна Світлом! та дійсність не та, — лиш темінь вквітла! вона; й все гори! і бидлом — люди! — до свої мети ведуть іуди! це ж "князів" таких, — із верху вежі! на совість живих — нема їх межи! з початку й почнім, — щоб Світло збулось! високих — нагнім; аби й забулось! моралі з казок — життю вернімо! й найвищих пасок в Цей Раз спечімо... ======================================================== БОЖЕ БЛАГАННЯ?.. під високим парканом небес порубіжжя між пеклом і раєм... тут життя, — рідне! своє! — ми гаєм в сподіванні не своїх чудес. тільки й маємо, — цеє життя! тільки й робимо, що нарікаєм! а самі, та хоч трохи, — світаєм, коли сходить щодня майбуття?? звичний галас вкруг звичних турбот, заніміле якесь ше-по-та-н-ня... і не чуємо ж Б о ж е Б л а г а н н я: кия взяти, і встати... — НАРОД!!! [Глянув ув інтернеті на зображення кия, — а там самі більярдні... Може, потрібні які інші, не з люб'язних пропозицій; бо скільки можна в усе гратися?] |