Печи мене, мій боленьку, печи.
Зоря упала іншому у руки.
І мирно спить у нього на плечі.
Кусаю лікті, вию від розпуки.

Нехай маньяк питає: як ти, як?
І що мій біль над всі часи й планети!
Останок днів своїх віддав би я,
Щоб тільки знати, з ким ти й де ти, де ти.

Я обізвуся. Мабуть, обізвусь.
Лише б почути ненаглядний голос.
Твої вуста туди, де біль загус,
Мене легким роздратуванням вколють.

Ти, може, спиш у нього на плечі.
До смерті шлях через терни розлуки.
Печи мене, мій боленьку, печи.
Зоря упала іншому у руки.


***
Тільки болю повні груди.
І вужака серце ссе.
Відвернувсь – украли люди.
Все.

21 липня 2012 р.