Закривають небо хмари
Й зірочки сріблясті.
Буде Місяць, як отару,
Зірочки ті пасти
За хмарами. І до ранку,
Чистого, святого,
Настриже із зірочок він
Вовни. На дорогу
Вистеле він тую вовну
Своїми руками,
Щоб пройшло по ній раненько
Сонечко ногами,
Маленькими, тепленькими,
До самого дому
Й засвітило щирим щастям
Віконечко в ньому.
Тож, лягайте швидше спати,
Мої милі, в ліжко.
Почав Місяць вже ладнати
Сонцю шлях під ніжки...