Я знайшла тебе не для розлуки,
Я тебе нікому не віддам,
Ні зимі, що в снігові перуки
Одягла природу і літа...

Віють прохолодою стосунки,
Морозно і боляче словам, -
Я знайшла тебе не для розлуки,
Я тебе нікому не віддам.

Дарував ти ніжні поцілунки,
І біда була вже не біда,
І на руки змерзлі мої хукав,

Відступилася зима бліда...
Я тебе знайшла не для розлуки,
Я тебе нікому не віддам.



* * *

Я тебе знайшла не для розлуки,
Я тебе нікому не віддам,
В серце наповзла печаль сторука,
Мов на Київ золота орда.

Наша зустріч - це на сонці вибух,
Це у горах злива молода.
То навіщо ти мене - на дибу?
Я тебе нікому не віддам...

Я тебе вимолюю у муках
Щастя крихту залиши бодай,
Це твоє обличчя, голос, руки

Згадуе то вітер, то вода...
У зими твій колір, запах, звуки
Й глоду кров коричнево-руда...