У піднебессі це стрепету трепіт, коли…  
Раптом бачиш, що від…  
Від паріння повітря – тремтіння і жар …передсвітанкових хмар, мов би маків кипіння…
Вогнем спалахнули, в пустелі…  
І до самого до горизонту горить…
І туману стіна…
І сонця пекучого, що його, хоч не видко, зійшло, і, ось вже…  
З мого серця зривається біль неземний і так хочеться вирватись з…  
Адже…
Лише у колі вогню мені хочеться вирватися до зірок, далі, далі, туди…  
Де ні часу немає…
Ні ваги, що з народження тіло моє придавила до кірки земної, ані турбот про насущне, ні болю, ні сорому жити рабом в ноосфері планетної.
     
…Тут і сонечко.

Бач, скінчилося диво, і ти розумієш, що ти…  
Ти всього лиш душа.  
Ти всього лиш душа, що заточена в шкірі примату-мутанта, ненадовго розцвічена силами матки-природи і застигла, застигла в пустелі…
 
Душа.

Що …тріпнулася передвесняною ніччю.
 
А потім, її відпустило.
 
…І все.