Опубліковано: 2011.12.06
Свiтлана-Майя ЗалiзнякЯріє Вчора, або в очікуванні...онуки
Ще голос мами – крізь бетон,
сіль,
мідь…
Прожекти тануть , мов у каві – крига.
Для віршів денно виплітаю сіть…
А потяги…
а роги…
ризи…
дзиги…
Для Асусени шити б іграшки –
Так їх у «Метро» навезли тьму-тьменну.
Не в котловани, не в чужі совки –
Тече молитва серця
в неба вени…
Знов розцвіте край поля барбарис!
Син листя гінкго* рве…
Яріє Вчора…
Біжу міжряддям…
Чую: «Озирнись…»
І на коріння – звік червоно-чорне…
– Таки… чужа… – шерхочуть будячки.
– Авжеж… ав…жеж… – повійка зла дзенькоче…
Кріт сліпородий чмише: «Ти є… ким?»
– Я жінка єсмь… – над прядивом торочу.
Ще голос мами – вересневий плід,
Мов оберіг від німоти і бід.
* реліктове (динозаврове) дерево висотою до 40м, дає сімена аж на 25-30 рік
|
2011
Полтава © Свiтлана-Майя Залiзняк |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали. 
