# ЯК У СТАРІ ЧАСИ: ЙОГО СВІТЛІСТЬ...      побіг світла ручай...   а не здумай, не пиняй:   не роби загати   коло свої хати...     тече світла ріка...                                {ріка – не яка, а чого: світла}   добрим днем всім натіка...   полиш чаклувати,   за таке хапати...     потік світла потік...   йому знаю ціну й лік...   але най всьому стіч...   бо не прийде зовсім ніч...   -------------------------------------------------------   # ПРОМІНЬ – ТЕРИТОРІЯ СВІТЛА !        {не яка-світла, а чого-світла!}     мов вперше проміння                        навпомацки сліпо                                            аж усім розлітом                                                             б’є у склепіння   мороку ночі     перше проміння                                          творцем до творіння                                                                                пробитися хоче     і радість лоскоче                            і серце тороче                                                      про світлі стремління   про Вище Сумління   ----------------------------------------------------   # ПОЦЕЙБІЧНІ 50 НА 50.     напіврозвиднена земля,    і пломеніє ласка сонця...                                                   напіврозвиднені життя,                                                 їм очі з ночі на віконця...      небес екран пів-голубий,    під напівсвіжії новини...                                                    і кожен миг певний такий,                                                що вірний рух його єдиний...      у темінь стліє не до дна,    світле верне пів-міри віри...                                                    бо й ніч не довшая за дня,                                                та й день латає чорні діри...   ------------------------------------------------------   # ДОСВІТНЄ...     знов під Бога себе ставим,   радо Його славим.     щиросердо так вітаєм,   наче аж співаєм.     легке проміння молитОв   в небо лине, сяє.     йде сотворіння світу знов:   не день, – світ світає...   -----------------------------------------------------   # БУЛО ТЕМНО – БУДЕ СВІТЛО!                                          ...занедужала ніч       полотніла                               дамі звична річ       аж зомліла                      занедужалась         дуже-дуже              шепотілася       лісе луже   я приляжу до вас       в цій хвилинці             в чорній постілі       в чорній хустинці...                                                        ...а світанок нагрів       до каління!                                                       щонайперше своє       проміння!                                              найвлучніше що є         просвітління!                                   й де та ніч       де те темне склепіння!               пада день у світ       світ – на очі!        як не було       всієї ночі!!!   --------------------------------------------------------   # СВІТАННЯ ВІЧНОСТІ     ...лише світанок   на весло в світ входить,   й себе вітрилом   в небо розпускає,       – з нічного порту,   перевантажена,   земля виходить,   й навстріч сонцю сяє...     стає всім ясно,   коли ся Мить Іде:   а Вічність вже Є,   хай що там не буде!!!   -------------------------------------------------------   # ДІЙСТВА ПРИ СВІТАННІ          {Найхутший час удосвіта: це він спішить до світла!}     світанок з горища* зорі зганяє, –   до хати припрошує-примовляє;   промінчики всі зіркам розплітає,   спати  м’ягенько легенько вкладає...     сам, ноги-у-руки, мчить із хатини, –   робота така, в ранкові лиш зміни;   буває, запізниться на хвилини,   то потім всю ніч рахує години...     летить!..  і птаство усе підіймає, –   цей птах і сам висоту набирає;   схід сонця щодня вгорі виглядає,   першим проміннячком світ пригощає...       росички-сестрички ряснішії сліз, –   ясніші, коштовніші, веселіші;   ви чули?  – що ранок світанок приніс?!   бачили?!  – сонце зайнялось в узвишші!!!     *) а горище, – це ж де горять зорі?   -------------------------------------------------------   # ІЩЕ КРИХТИ ВРАНІШНЬОГО:     уже пішли наверх молитви,   та одігрілися в них душі,   й проміння обліпило вікна...     в цей час підтримуй рештки тиші,   щоб втЕрпіли вони гонитви,   вмістили звуки гучних ловів...     убереглися поміж дня,   в його окраїнах сліпучих,   там вечір-спокій виглядали...   -----------------------------------------------------   # РАНКОВА ПОШТА!..     пуп’янком сонце зійшло,   розчахнуло темнеє вмить;   пелюстки промінь простягло,    увесь осяваючи світ!     це листоноші сонця   грюкають у віконця:   просинайте, одчиніте, –   вам з неба світлі привіти!     таке із найвищих листів, –   пізнайте сю чисту печать!   ...і знов передать свій не вспів, –   вже й стосом до неба лежать.  |