Б А Й К А Один Рибак раненько дуже встав Та вийшов в море щоб розставить сіті, А перед тим приманки накидав, Щоб риби повні трюми наловити. Вернути славу треба Рибаку Неперевершеного майстра свого діла, Він вже ним був, та може з рік тому Його човен у морі потопило. Склепав новий, добротний, хоч не дуж, Та все ж надійний і великі трюми. «Ото наловлю риби, ввірву «куш», Поки сусіди кинулися думать». А їм то думати і є якраз про що, Бо сіті їм ще нові не зв*язали, А ті що були - рвуться всі чогось, Та й риби з того лову дуже мало. А наш Рибак, то тим не задававсь, Він їхні сіті зцупив - і до моря, Десь там зашив, там трішки підлатав, Жбурнув в човен і - бачили героя! Ото він зараз риби накладе, Що всі ураз роти пороззівляють, Поки вони там: що купить і де - То він усіх на сміх повиставляє! Він вже тут мав знайомих карасів, Що приводили косяки у сіті, Лишень їм трішки нині «підмастив» Й вони поплили, щоби відробити. А сіті в нього завжди були так Ізв*язані, щоб ті в них не попались, Бо карасі маленькі і Рибак Морською рибою лиш набивав причали. Та тут маленька сталася біда, Як він ті сіті «штопав» зовсім рвані, То очка затягнулись по краях, Та відмовлятись не хотів від плану. Ото закинув сіті, потягнув, Набив всі трюми і прибув на пристань. Коли вже згодом в човен заглянув - Побачив зразу, що він ненавмисно Своїх "шістірок" начисто згубив, Та що вже більш не варто сподіватись, Щоб ще один успіх такий зробив, Та й в море тепер нічого пускатись. Мораль така: Як служиш ти комусь Та гнеш на нього вірно свою спину, Дивись, щоб сам ти не попавсь в якусь Для інших сплетену, тобою ж, павутину!
|