Тіло кинути в повітря
Ваблять, зваблюють дахи...
Над веселою країной
Покотилися жахи.
Одягли всі шати білі,
Нижче поясу – блакить,
І де праві, і де ліві,
Вже не можу зрозуміть.
Грай же, грай, моя бандуро,
Коломийки вигравай,
Неозорий і похмурий
Шлях у рай через сарай.
Наша мова солов’їна,
Та померли солов’ї –
Їх на сало і на мило
Й на пісні перевели.  
Скрипка, скрипка виграває
Вихиляється місток,
Розляглися хворі трави...
Ось такий він, наш лубок.
Україно, в твої квіти,
В твої рікі і гаї
Вбивці, вбивці залюбились,
Закохались шахраї!
Грає, грає зла бандура,
Виграває зла сурма...
Україно, нене люба,
Хіба можеш ти сама?
І бажання це єдине
Знає кожний сучий син –
Притулитися і жити
Хоч з ким-небудь, бозна з ким.
Побратими – та не з тими,
Покупці – та знов не ті.
В небо дивлячися, мріють
Сурми, сурми золоті.
Від загибелі до згуби
Шляху торного нема.
Грай, бандуро жовтозуба!
Мрій, розчавлена сурма!