ИЗ ВЛАДИМИРА БАЗИЛЕВСКОГО

                    х х х

Когда внаглую Хам побеждает Яфета,
Время, словно Христа, распинает поэта,
На поминках безумно хохочет народ,
И трепещет душа – босонога, раздета -
В ожиданье секиры, хоть жаждет свобод.

А свобода одна – свист и топот погони.
Золотого тихонько добудь самогона
(Золотой самогон – так Сосюра сказал).
Надвигается ночь, разверзается лоно –
Чрево чёрной земли.
         Из-за самого Дона –
Только ловчих за нами весёлый азарт.

Но на след наш с тобой ещё выйдут нескоро
И свои, и чужие конкистадоры.
Так давай проживём этот миг, словно год.
Пламенеют уже на столе помидоры,
Митингует чеснок, сало смотрит с задором
И картошка-черниговка просится в рот.

Пусть в степи ещё Хам атаманит заклятый,
И отца унижает, и кровного брата,
Припечатаем чаркой родимый бедлам.
И стихи почитаем – а как же иначе?
И потери души обернутся удачей

Пока ловчие мчатся и властвует Хам.

                                                             2011 год
                                                          Севастополь
                       

                     ВОЛОДИМИР БАЗИЛЕВСЬКИЙ

     ІМПРЕСІЯ:
В.ЛИПИНСЬКИЙ «ХАМ» І «ЯФЕТ»

Коли час, як Христа, розпинає поета,
коли Хам родовий замагає Яфета
і регоче у дні поминальні народ,
хоча мав би ридати, - душа, як трепета,
що в чеканні сокири, хоч прагне свобод.

А свобода одна – свист мисливського гону,
золотого добудь з-під поли самогону
(золотий самогон – так Сосюра казав).
Насувається ніч, розверзається лоно,
чорне чрево землі,
        з-за Дніпра і з-за Дону
тільки ловчих за нами веселий азарт.


Та на слід наш з тобою ще вийдуть нескоро
ці чужі і домашні конкістадори,
так наповнюй же радістю трепетну мить!
Вже яріють вогнем на столі помідори,
Митингує часник, сало зирить з кандьору
і картопля-чернігівка смачно пашить.

Доки Хам у степах отаманить затято,
Поневажує батька і кревного брата,
Припечатаєм чаркою рідний бедлам,
Почитаємо вірші – влаштуємо свято!
І душа на здобутки оберне утрати,

доки ловчі біжать і збиткується Хам.