Біжу босоніж за скаженою бабою.

Хворий, бідолашний, білий-білий.

Будь-що-буде, вивертаюсь піною

у водоспаді. Ховаюсь у вереск

бурелому холодної води.

Яке благословенне вариво!

Кричу:  Блаженний, бравіссімо!

Зникаю у вариві під  бряжчання

гарячих літніх валунів.

Раптом блиснула блискавка,

влучила в буєр і виникла жар-птиця ,

перед очима серед скель - поет Влад Клен.

Блакитно-синій, свіжий.

Каже:"В затишок веди мене."

Аврал! На усіх автострадах

альбатроси крутять над скаженим

місто-бабиськом  ліві і праві спіралі,

серед яких впізнаю  гіперболічні,

Архімедові, Галілеєві, Ферма.

Аніяк, обмежують Клена кривими Ламе.

Вернигора, Клен радіє і танцює

на атласі вінницької бруківки.

Підходжу до ар’єргарду незримих.

Аби-то агресія, - засмажений бульвар

скажених баб із фаршированих автохтонів.

Анічогісінько, в очах Клена арка аврори.

Повний абзац! На балу тушкованих беладон.

Ось і замовлення: дичина з авангарду

тільки без салатів  та сирів,

фруктовий суп, жарке з рябчиків,

плов з фазанів,  голубці з омлетами і грибами,

солона шинка, судак, ікра, лосось,

чорна осетрина,  смачна форель, качка,

заливна індичка, паштет з курчат,

холодець з гуски, свіжа куропатка, -

все це прошу подарувати Владу Клену

на його тридцяте день народження.  

Аще допишіть десерт з язика

для барвистого запорізького лірика,

йому все це вистачить на сильну мову,

а ще настачить духовних сил,

щоб підводити струни величної Ліри,

від якої одужують навіть скажені баби.

Гірко, проте сьогодні танцює ансамбль

алюмінієвих янголяток

на ПЛАЦІ СВЯТОЇ МАРІЇ.

В ЧЕСТЬ ВЛАДА  КЛЕНА.