{ Розповім ніяку казочку, а...  – Життя!  Воно казковіше. }

...живуть люди...
в різнім віці, в різнім статку, різночубі, різночолі,
різнозичі, різноокі, різнодумні, різнодуші...  нарізь, разом...

{але тільки спершу різні, – бо одного доживають,
  дозрівають, добігають, дотерпають, довдихають,
  дотікають, дотикають, – аж!  насилу, осягають}

...і вони жили різно-різно;
і спільно, й нарізно; і довго, і довго;
аж, дожилися того, що в один день...

{а казочка
  відвела б на цей день
  лише помирання!}

...тож, дожилися-таки, щоб в один день – в одне сонце –
в одні зорі – в один порух – в один подих – в одне серце –
в одну кров – в одну мить – в один щем ; в одне все...

{а витчіть й своє полотно,
  килим, чи рядно життя!
  з двох боків!!  не в половиночки!!!}

...врешті-решт, – баби й діди!  – а свого цілого – дійшли!
й піднебеснії склепіння
в тім вчувають восковіння...

{аж у небо зі землі, –
  хрести пнуться, рвуться всі:
  це ж треба, – до неба, – немов навесні!}

...та щоб хрест, і так на злет, –
ой, душа, чи ти поет?
Бог, – Той зна все: Він й Поет!..

{ось, поділився на сюжет,
  ще й слів дав трохи:
  "з-Тет-на-тет"*}