Коли ти десь від дому в далині,
коли в дорозі ти долаєш втому,
в батьківській хаті світло у вікні
веселим вогником зазве тебе додому.

Той вогник, наче іскорка життя,
долає легко далі і негоду,
як маячок самого вороття,
як смак бажань від чарівного плоду.

Він проганяє смутку гіркоту,
він уночі освічує дорогу,
він звеселяє співом пустоту,
охороняє, як молитва Богу.

Я чую щем простягнутих долонь,
лечу на вогник в божевільнім герці.
Горить в вікні надією вогонь
і язичком торкається до серця.