Природна інтонація

А ти не каркай, як та ворона на благодать.
Розрада перемішаних мереж не вдержить.
У твого пацання  переляк проступає  крізь «ать».
на вічне маячіння в воротах  померлих.

Розгортається світло – а ти з  його предків
найперше згортаєш поверхню куба з хреста.
Як бути дітьми, що бавляться ножицями на папері,
коли така червона пляма по обидва боки листа.

Жертовні  боги – чув наші мудрі предки.
Свою луну не уявити без голосного обряду.
Так однооких не обожнити в легенді
про жахливого звіра в  золотаві саду.