укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.05.29
Роздрукувати твір

Олексій Боричев

Зимняя элегия


По локонам белым седого мороза, опутавшим тонкие зябкие ветки,
Лилось, полыхая, закатное солнце из рваного неба. –

Снежинки-кокетки,
Смеясь алым звоном, его зашивали, пронзая блестящими иглами воздух.
Их кружево, радугой переливаясь, рассыпало льдистые, снежные звёзды
На плотные шубы темнеющих елей, на шапки дубов…

Но разбухшее солнце –
Лилось и лилось и, казалось, неделю всё будет струиться на ели и сосны,
Всё будет стекать по стволам, застывая на них и на локонах белых морозных.
И вечер чернильную синь не расплещет, взорвав темноту мановением грозным…
Мерцал золотистый дворец снегопада, а солнце краснело, на лес вытекая.
Казалось, что время быстрее бежало, пугая день зимний ночами, веками.
Раскрасили кобальтом сумерки небо, и купол его стал по-звёздному чистым.
И ночь раскрывала для тайны объятья, сама оставаясь яснее всех истин.
И рушились воздуха замки цветные, слетала с их стен на снега позолота.
И, глядя в ночные глазницы пустые, совсем позабыл о последнем полёте…
В ночи за окном заблудились деревья, запамятав азимут свой и шептали,
Что завтра по-новому будет едва ли, а сонные звёзды в ответ им кивали.

Бродило по лесу извечное нечто,
о чём каждый думал хотя бы однажды,
И разум пугала могучая вечность
мыслишкой «копи – не копи… всё отдашь ты».



2011
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні