Виключне право оголошувати
мені війну належить тільки совісті.
Без її згоди президент України
не може відправляти свої війська в бій.
Це записано у спеціально обумовленій
резолюції про мої духовні повноваження,
прийнятої Конгресом  батьків у 1967 році
подоланням президентського вето у 1991 році
і з тих пір має силу закону.

У цих злиденних умовах існування
ця резолюція  явно виконує роль
своєрідного  духовного «фігового листка».

І це ще не саме радикальна моя опозиція.
Одна з поправок до законопроекту
про духовні витрати моєї власності,
що знаходиться зараз на розгляді
у ВР передбачає наділення
президента України повноваженнями
наносити удари по духовним  угрупованням
та її союзникам по всьому світу без обмежень.


На переконання правозахисників,
це по суті дає усім моїм ворогам
карт-бланш на проведення під прапором
«війни з мною» будь-яких збройних акцій
без оглядки на звичайні правові обмеження.
Війна зі мною може стати такою ж нескінченною,
як боротьба з розповсюдженням сонячних променів.

Звичайно, є люди, що намагаються
відстояти свої і мої конституційні прерогативи,
але їх мало, вони роз'єднані і їх голоси
майже повністю приглушуються
номенклатурним  хором інших.


Я вимагаю вивести з моєї Батьківщини всі війська.
І вважаю, що закон вже був порушений,
оскільки він дозволяє президентові
санкціонувати збройні операції
в цілях знищення моєї самооборони.
Моя вимога зводиться до того,
щоб я маю заручитися згодою з державою,
перш ніж продовжувати життя в ній.


По суті,  я приєднався до числа критиків
своїх братів і сестер у правовій сфері.
У минулий понеділок направив президенту
відкритого листа, в якому говорилося:
«Я настійно закликаю вас зробити необхідні кроки
для виконання вашої адміністрацією
своїх зобов'язань і свого конституційного обов'язку
щодо виявлення моєї духовної ролі
учителя стосовно до нашої політики в Україні».
На моє переконання, це повинно включати
проведення своєчасних запитів злиденних
на будь-яке духовне життя на Батьківщині.
Хочу досягти взаєморозуміння з державою,
яка розподіляє і керує усіма моїми ресурсами.

А для того, щоб захистити себе, корінного жителя,
від постійних економічних атак
номенклатурних спецпосланців   і влади,
я оголосив про опозицію і визнаю себе
постраждалим з січня 2011 року
на полях правових  розбіжностей.
Я маю віру і надіюсь, що цього вдасться
уникнути в майбутньому.