Свiтлана-Майя ЗалiзнякФініш Збирала на зиготу – з року в рік, Із підробітку, з пенсії – по гривні.* В якесь із літ покинув чоловік: Орав і сіяв, та безплідна нива... Пила чайок із вишні гілочок. „Мівіну” хрумкотіла на вечерю... Навіщо їй курорти, пилосмок, Цукерки від „Рошен” зі смаком черрі? Із ятки торгувала, із землі... Та в землю не збиралася лягати. Вона хотіла донечку! Малій Стелила б на доріжку сіно й вату. Як сповнилося жінці шістдесят, Запліднення зросло в ціні удвічі. Не брала у оселю кошенят. Квилила в постіль:”Матір’ю б – у вічність...”. Люд „Екстру” пив, люд гинув на війні, Люд кидав гроші в автомати гральні... Топтали жвавих курочок півні... А їй світило... екстракорпоральне. Зібрала суму. Лікаря знайшла. Живіт замаскувала. Ноги цілі. Здолала свій гостинець – пішки, вплав. Дійшла до Материнства. Породілля. На фініші гойдає немовля... Воно – чуже! Вона шепоче:”Рідна...”. Марійку від пристріту затуля... Дитя ростиме „тута” (мо’, у Відні...). Її священик не благословив. Харонів човен ріже штори з ситцю... Тьма-тьменна тих, хто вік синиць ловив І спопелів, упавши на Жар-птицю. * – в лютому 66-річна українка після ЕКЗ народила первістка.
|
2011 © Свiтлана-Майя Залiзняк |