Колись у мене була платівка про братця Кролика і братця Лиса, які співали один одному колискові. Яка у них спільна риса? А ти сиди і прасуй тут краватку Геббельса, як потвора. Таке у нас кожне друге вчора, яке там вчора. Свобода лісу натикається на свободу кожного індивіда. «У гастрономі немає гвинтів» - шепотить комсомолка Ліда, - «Немає брускового мила і кошенят, є лише горілка, горілка – йад. Зовсім у цьому лісі немає кого любити, отже не розумію, звідки беруться квіти, звідки беруться цукерки і шоколад, останнього разу в минулому тисячолітті було підняття зарплат». Свобода лісу натикається на свободу Кролика-мовби-Лиса, на сцену виходить співачка сумна і лиса, читає вірші Гете про веймарський водопровід, живі всі родичі гарбузові, весь його древній рід, мамки і няньки, дядечки і брати, мавки, канарки, стрижені вщент брати, в другій республіці всім їм немає місця, і споглядає на все це крізь в’ялене м'ясо кисця. Свобода лісу натикається на свободу самого себе, коли кажеш «а», можна вже не казати «б», можна взагалі багатозначно мовчати, їсти хурму, коли кажеш «а», можна кинути цвіль саму, теорія великого вибуху працює, що не кажіть, свобода вибору натикається на все, що бачить, несамохіть, злипається з ним і висить мухами на вікні, краще зовсім не вміти іншим казати «ні», розбити платівки «Братик Кролик і Братик Лис», мороз морозить твій недолугий ніс.
|