укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44623, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.01.30
Роздрукувати твір

Ігор Федчишин

Одна байка

Втомившись від постійних полювань,
Гонитви за добичею в саванах
Тигриця (треба їй віддати дань)
Осіло зажила в Краю Тюльпанів.
Ростила там ці чарівні квітки,
Леліяла і милувалась ними -
І цю красу угледіли Звірки
Й осіли біля неї у долині.
Вони разом ходили тим садком,
Вдихали чарівнії аромати...
Та хтось занадивсь в сад і вечерком
Почали в них тюльпани пропадати.
Ходили, пильнували - та дарма,
Нікого не змогли вони зловити.
Тигриця теж не справилась сама
І Вовкодава найняла служити.
Раніше у Ведмедя він служив,
Добротно службу ніс, і наче вправно,
Але Ведмідь собаку обдурив
І той пішов від нього ось недавно.
Вівчур за службу взявся залюбки,
Хоча і небезгрішним був, та не ледачим -
І знов в садку засяяли квітки,
Вовки ж притихли і мало не плачуть.
Бо то вони топтали той садок,
Щоби навести страх на мирних Звірів,
А тут цей Вовкодав за кроком-крок
Вже приближався в ліговище сірих.
І бачить стая - кари не знести,
От-от дістане вірний охоронець.
Відкрито побоялись напасти
А от з брехні - дістати можна користь.
І оббрехали вірного слугу.
Та так, що в це повірили всі Звірі,
Ніби то сам топтався у саду,
Щоб в  послугах безцінних мали віру.
Тигриця зрозуміла той обман,
Простила, не вдаваючись в розбори,
А Звірі - хто простив, а хто і сам
Почав йому висловлювать докори.
От й ходить садом бідний Вовкодав,
(Не вміє бо та байдики він бити)
Але і Вовки теж не ловлять гав
І думають, що дальше з ним робити.
А Звірі що? Вирощують квітки,
Гуляють садом, дишуть ароматом,
За Вовкодава всі забули залюбки
Й не знають: ганити його, чи восхваляти!

2010
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні