Умирає вода...
Ми шукаєм ще здобичі й слави.
Мінне поле судьби нас лякає,
Та ми все одно
На крохмальні хустини снігів
Ставим щойно заварені трави
І під льодом шукаємо дно.

Льодо-сніжна вода...
Та й туман – це вода загоріла.
Воскресає вона –
Коли холодно в світі стає,
Де безнога печаль,
Наче крига, ламаються крила.
І сльозою виблискує
Тіло гаряче Твоє.

А краплини на камінь...
А вода червоніє – бо захід
Красивіший від сходу...
Буває в бутті і таке.
Як, буває, –
Стають п’єдесталами плахи.
І «тверде переможе м’яке»*.

То ж закінчиться все.
Тільки світло й вода у безмежжі
Нагадають про те,
Що колись тута серце гуло.

Знову хаос гряде...
Чорний космос –
Мов шкура ведмежа.

Умирає вода.
Воскресає Вода.
Людоскло...

10 груд. 10.


*"М'яке перемагає тверде", – старовинне китайське прислів'я.