укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.12.09
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

***

Готовые сочинения для школьников, страница 175, «Искусство строить запруды», в мирное время нам уже не хватает зеркал, король Офиох и королева Ларис просыпаются от зачарованного сна, спешат к источнику, ежатся от простуды, первыми заглядывают в воду, видят себя и зал. Король Офиох достает пастилки, эхинацеи хватит еще на два раза, Рубчик и Братик едут за «БМВ», все давно устали от текстов, становятся только злее, белые зайки видны на желтой траве. Белые шерстки, следы от протертой шины, пора менять сцепление – барахлит, некому больше здесь создавать вершины, насморк, бессмертие, белая ночь, бронхит. Королева Ларис зубы чернит по-японски, или как принято в Замоскворечье, скорей всего, за полчаса до нее на сцене сдал карты Вронский, королева толкает мужа в поток, говорит: «Всё по слову его, пора бы стать кем-нибудь уже, а не просто марионеткой, списать все грехи отчаяния, чревоугодно тлеть», и некуда деть себя от этой сатиры едкой, в медовые руки из леса идет медведь, приклеится тихой сапой и будет есть свои соты, учетную твердь стереть, и нет никакой жизни, никто не узнает, кто ты, просто создать всё заново, мягким не верить впредь. Король Офиох и королева Ларис строят шатер из воска, бросают кольца в топленое молоко, что бы вам там ни виделось, всё выходило плоско, всё бижутерии качество, катится далеко. «Как же тебя звали тогда?» - говорит она Офиоху, - «Кажется, Петр Аркадьевич, нет, не припомню теперь. Пью настойку шиповника, правда вот пью помногу, Бог закрывает окно, открывает дверь». Как же меня звали тогда – Анна с цветком на платье, самая новая искренность в речи и на письме, но ничего теперь не желаю знать я – все мои мысли о бархате и тесьме, кто куда пошел, кто с кем выпил в подъезде, поругался с жильцами, вылил остатки, ушел. А есть ли ты, моё солнце, воздух мой, просто есть ли, приснится могло такое ведь, и капает воск на пол.

2010
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні