Наївно бачити те, що твої тіні насправді сині,

і не коричневі, і не сірі, вони відкриті для живопису.

І навіть мої якісь особливі тіні натури, дійсні,

можуть бути чорними тривалими пристрастями.


З великим застереженням, слова твої - принади - точна імітація

іншого, від якого я став проявляти інтерес до націй.

Але, дивлячись на дітей свого віку, я опанував собою

при погляді на тебе, і на того, хто до мене обертається.


Відрадна мить в шуканні гармоній і принад,

і навіть сама по собі удача зловити невловимість тонкощів.

В якійсь мірі стихія лірична, але ти тримаєш в собі хитку

рівновагу сонячного стану і чистого самовираження.


Безумовно, мої слова нічого не вигадували для смутку,

вони якби покриті легким туманом в задумі.

Ой, моя ненормальність обурює публіку, але ти відроджуєш

особливу призму погляду на світ, і крізь це бачення багато знаєш.


Рух милих очей - перспектива у нескінченності множин точок,

для розпливчастого сюжету в дійсності розкритих квіток

у ренесансі картин квітня з підвищеною чутливістю

вимірюєш глибини світу фокусом сонця мягким за кольором.


Це той, хто йде в чуйність обрисів світів з різних пристаней.

Коли займаюся живописом, дивлячись на світ, я, не фіксуючи інею

на ковзаючих пензликах, щоб ти була невидимою в многовидах

налаштованих речей, коли я був  підсумком забуття

після весняної свіжості.