укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.11
Роздрукувати твір

Максим Кабір

***

Оле З.

1.

(Письмо Бенито Муссолини Кларе Петаччи)

Я останусь с тобою
Счастливым, наивным слепцом,
Генри Миллером секса,
Самцом, изначальным скопцом,
Не забудь покормить
И кровать не забудь застелить,
Когда время настанет,
Меня не забудь застрелить.

Я останусь в тебе.
Недоношенный яблочный плод.
Посмотри и потрогай,
Я плоть твоя, жаркая плоть!
Нанеси на меня
Анархистские злые тату.
Я останусь в тебе,
Я теперь никуда не уйду.

Я останусь тобой,
Я твои примеряю глаза,
А на горле уже
Итальянская зреет лоза.
Кто на шарфиках дамских,
А кто - на дрожаньи осин,
Мы ж на Пьяцца-Лоретто
К земле головами висим.

А когда нас простят,
По прошествии тысячи лет,
Мы в театр абсурда пойдём,
Там отличный буфет.
Шоколадом наполним
Красивые мягкие рты.

Я люблю тебя так,
Как не сможешь любить меня ты.

2.

(Ответ Клары Петаччи)

Я держу твою руку.
Её не отдам никому.
Потому, что ты муж мне,
Последний и истинный муж.
Мы навеки одни.
Тихо плачет на кухне вода.
Будь со мною собою самим.
Генри Миллер – мудак.

Лав-парада не будет.
В то утро, когда нас умрут,
Сорок женщин, Бенито,
Придут, чтобы плюнуть в твой труп.
И тогда я возьму
И отмою тебя от войны,
Расцарапанный голос твой спрячу
В футляр тишины.

Рим захвачен туристами,
Сочной лозою увит,
И убийство Вождя
Потонуло в народной любви,
Льюис Керолл загробный
Встречает с цветами в аду,
Мы навеки одно,
Я теперь никуда не уйду.

Мы однажды забудем,
Как крестят паническим «Пли!»
Побежим за мечтою
На край этой скучной земли,
Но в буфет театральный, увы,
Не пускают таких.

Я люблю тебя больше, чем ты
Ненавидел всех их.

2006
© Максим Кабір
Текст вивірено і опубліковано: автор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні