Волохата прелінивице моя.
Я втечу світ за очі від тебе!
Найсвятіший гнів, - ой, що це я!
Найодвертіша іскра в очах у тебе!!!

Береги зухвалі без озору.
Масляні на вигоні князі.
Хто отак злітає прямо вгору?
Найодвертіша земля в грязі!

Ой, ти знахур, по коліна горе.
Луснув голос вітру тут і там.
Мертва муза вийшла на все море.
І пішли молочні ріки нам.

Ей, масні слова! чОго - ти?
Подивись на мене, - ти моя.
Втелюшився ідол: пише ноти.
І стакато, і легато - з гопака.

Тільки й долі написать абзацик!
Найодвертіша іскра переконань!
Я втечу від тебе, мій матрацик!
Плахточка, старезний митрофан.

Ловко напускати людям ґави.
Як не взять  на ґлузи дурака.
Кендюги вулканів повні лави.
Аплодуйте, світ - моя рука.

Ой, щастить на вільну руку слави
накрутити вуса козаку,
щоб овація крилатої мурави
дарувала тріумф дураку.