Ніч виходить за межі світу.
Моніторами вікна світять, –
Філігранні листи в нікуди,
Фоліанти бажань і слів.

Загадкові нізвідки фрази,
Задоволень розбиті вази
І присутньо-відсутні люди,
І безмежна буденність днів.

Не знаходиш, чого шукаєш,
П’єш безодню і трішки кави.
І лукавий квадрат у всесвіт
Залишає тебе ні з чим.

Ніч розплющує очі сині –
Ти заплутався в павутинні,
Ніби муха, і хтось чекає
Щоби виссати кров і суть.

А приходять слова по суті –
Огортаєшся в жовту сутінь,
Як в сутану…
                        Але останню
Люди волю крізь вікна п’ють.