*   *   *
Ну що, маестро, - підтягуй струни,
народ, народ і –
ходімо грати!
Нехай дивуються: Паганіні –
у ці палаци,
у ці палати…
Нехай милуються:
Бах і Моцарт,
і Брамс і Скорик.
Тебе почують, обов’язково,
як не зсередини,
то - знадвору.
Вдаряй гучніше!
хай зводить пальці
і підборіддя.
Веди солодше!
чаруй красою
традицій Відня.
Хай буде легко.
хай важко буде
від сну і жиру.
Веди, маестро!
від меркантильних,
бридких і сірих…
Я тут, з тобою:
твої лаштунки –    
мої пенати.
Натхненно тільки,
якщо не можеш
уже не грати!
І поки чисто
звучати буде
струна не всує, -
Гріхи ночами
  твої, маестро,
     всі відмолю я.