Змиває дощ
                      зелені барви
                                            Літа...
На листі проступили бурі плями.
Це Осінь випробовує палітру.
Ось шарудить:
                      «Я з вами...
                                        Знову з вами...».
До хмар гукає:
                       «Досить, панни, сліз!
Гуаш у жбанку надто водяниста…
Червінька цяпає із клена листя
На коси й банти чепурух-беріз...
Невже я розучилась малювати?
Ялини й сосни золотила... Вітре,
Каштани і дуби – сумні, брунатні.
Лісок оцей у хист мій не повірить...».

А Вітер шепче:
                       «Квапишся, гориш...
Сядь, пригадай уроки малювання!
Тобі бракує, дівчино, старання.
Не гай часу на хвою злих ялин...».

Милується горобиною Осінь:
«Красунечко, чи достигати любо?..
Рум’янцю бризну! Мовчазна, не просиш...».
Колошкає гілля... Дістала тюбик...