Стою я просто неба і молюсь,
Крізь час я заглядаю в товщу неба.
О, де ти, Боже?! І мовчиш чомусь,
Тоді, коли кричати в простір треба.

Зійди до нас і освіти той шлях,
Який нам завтра суджено обрати.
Відкрий нам очі і прослав в віках
Цю мить прозріння, що зумів нам дати.

Відкрий і покажи зворотній бік,
Ту яму - свіжо вириту могилу,
В яку ми можем вкинути навік
Прийдешні покоління й Україну!

Я тут, Всевишний, вигляни з-за хмар!
Якщо я не правий - прости(як можеш)!
Та дітям лиш не шли ніяких кар.
Карай мене! Якщо це допоможе...