СТАРА БАЙКА


У лісі вибирали короля.
Всіх перебрали на терезах вміру:
Той не підходить - дуже шерсть рідка,
А той і зовсім виглядає сірим.
У того чомусь очі не блищать,
А другий цілуватися не вміє.
Хіба Гібон? Усе йому під стать:
І шерсть, і взір, і всім внуша довіру.
От вибрали, всадили в пишний трон.
Корону лиш на голову вліпили,
Як тут чомусь не втримався Гібон,
Устав... І всі нараз закам'яніли.
Одразу всі побачили кругом,
Що шерсть у нього сяє лише зверху.
А там, внизу... О, Господе! Гібон
Весь голий (як без книги етажерка)!

Такий-то казус стався там колись,
І як-би вам то краще пояснити:
Не те красиве, що згори блищить -
А те, що у душі пустило квіти!