укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44190, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.03.27
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Дороги и сны

Заходишь в детскую, думаешь – ногти твои остры, наблюдения тоже остры, а порою еще и метки, под окном сидят за прялкою три сестры, и дождь опускается к ним сквозь ветки. Я, положим, тоже люблю Вершинина, ялтинский тихий двор, и преданные собачники выгуливают левреток, и дождь приближается из-за гор, и прачка белье теряет без новых меток. Я тоже люблю Вершинина, что же здесь всё не так, ну он приносит белые лилии, дарит подруге Соне. Я думаю – рынки закрыты, цветы – это тайный знак, но как о любви разговаривать в этом тоне, а он говорит – уедем в Германию, в Гамбург, куда-нибудь, где нет соглядатаев тайных и пригоршней самоцветов, но Соня бросает лилии на пол и говорит: «Забудь, я люблю символистов, а прочих не жалую за поэтов». Заходишь в детскую, думаешь – заплесневелый дол, куклы Марины передник, кружавчик пьяно чем-то болит в темноте, на мельнице всё смолол, долго, но навсегда, где фортепиано. Захочешь стать директором фабрики по производству конфет, три сестры под окном вспоминают стеклянный орех, не бьются их стеклянные тени, и ничего здесь нет, по ряду примет лишь мутный кефир из блюдца. Я заменяю всё духовиденьем, смотрю на духов с утра, смотрю на духов в обед, на ужин ем простоквашу, все вынимают бусинки, пуговки из нутра, чтоб оправдать беспричинную радость нашу. Я, положим, тоже люблю Вершинина, что с этим делать здесь, написать тринадцать томов о жизни, перечеркнуть всё разом, а все читатели скажут, что это дурная спесь и нет прощения детским моим проказам. Заходишь в детскую, думаешь – вот уж совсем весна, нужно заблаговременно все посетить столицы, будто земля пробуждается ото сна и дрожь пробирает до глубины страницы. Заходишь в детскую, думаешь – ногти твои остры, можно на стенах писать об узниках злой вершины, только под окнами три неродных сестры портят за прялкою ровные прежде спины.

2010
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні