Перебираю днів шухляду:
На фотокартці вигляд ззаду –
Три на чотири.
Змітаю з підвіконня зиму,
Накритий небесами диму
В чужій квартирі.

Махати пізно кулаками –
Любов приходить із роками
І йде за ними…
Лишаються ватаги літер
Які попереплутав вітер –
І вийшли рими.

Стосунки наші нелогічні:
Комусь – минулі, мені – вічні,
Перипетійні…
Твої образи недоречні,
Мої запої безкінечні -
Анестезійні.

Все більше довіряю Богу…
Рюкзак лаштую у дорогу,
в яку – не знаю…
Вірші – це кара для поета…
Тебе шукаю –
Де ж ти?
Де ти?
–
Тебе немає!