Язичеські ритми на рейках зіграє епоха.
А жилавий вітер первісні пісні принесе.
Усе – до Початку.
Пластмаса затягнеться мохом.
І синю ріку розпанахає Місяця серп.

Я вголос живу.
Горизонт мені – дротом колючим.
Стоять, наче серце, і йдуть, наче час, поїзди.
Той, хто мене любить,
У душу шепоче: «Павлюче…»
А той, хто… без мене…
Той, мо’, не з тієї води…

Пливе кудись вітер,
Як вигнаний з дому собака.
Життя мені миле.
І я ж то у нього один…
Космічно проступлять
Під юними корами знаки,
Один із яких –
Зукраїнена зірка Полин.

Із глини дитину ліпив –
Але вийшов свисточок.
Тож льодом дніпровським
Відрізав я вітер від хвиль.
Язичеські ритми
Тіла наші срібні відточать –
І білими рейками
Грім потече до трави.

А стежка в дитинство
На вузлик зав’язана туго.
Бо ж там тільки щастя.
А ще?
Ну кохання, ну степ…

Я вголос живу
У центрі космічного круга.
А може, й не в центрі,
А там, де коріння цвіте.