Мамо, ти найдорожча за усіх…

                                   З пісні, яку виконують
                               в електропоїзді троїсті музики.



Найвищий з гурту зблискує обручкою,
Заводить пісню… Туга – ув очах.
Її не намалюю притьма ручкою.
Не чула цих музик із приймача.
(Тепер Сердючка Віра - у фарватері!)
Прекрасний голос – і хистка стезя...
Я мчусь по рейках в Яготин, до матері.
Побачу знов Іржавець, крутояр,
Із вікнами у більмах кінобудку,
У споришах солоних мінзавод...
По сходах фільми я носила прудко!
За цю співанку дам аж п”ять банкнот.

Моя матуся – справді найдорожча.
Утішна пісня, файні співуни.
Я їду на Леваду, мов на прощу,
А повернуся з торбою вини...

Не для дрімайлів хист кується Небом.
Ось вам - на хліб,
                            горілку,
                                          сальтисон...
Навіщо ж ви, троїсті музиченьки,
Зайшли у цей занедбаний вагон?



-------------------------------------------------
моя мама працювала завідувачкою
кінотеатром "Міський" в Яготині.